Комбінована зброя — зброя, яка поєднує в конструктивно одному виробі властивості двох і більше типів зброї або поєднується з певними предметами побуту (наприклад, тростина, парасоля, портсигар, гаманець, письмове приладдя). Відносно вогнепальної зброї термін "комбінована зброя" може застосовуватися при одночасній наявності нарізного та гладкого стволів. 
Один тип – у широкий вжиток — байонет (багінет, багнет) на озброєння професійних армій (паралельний варіант — багнет на мисливській зброї для добивання дичини на полюванні — використовувався досить обмежено). 
Цікаві конструкторські вирішення проблеми. Техн. прогрес. Аналоги в різних регіонах світу.
Конкретні зразки в фондах ЛІМ — натурні (власне зброя) і зображальні (графіка)

Розглянемо комбіновану зброю, яка з повним правом може називатись не стільки комбінованою, скільки прихованою, чи маскованою, оскільки власне зброя в даному варіанті поєднується/приховується з предметами побуту, що сприяє її непомітному носінні і високій ефективності при використанні у бою, оскільки додається елемент несподіванки для супротивника. Практично завжди це т.зв. «цивільна» зброя, яка знаходилась в обігу цивільного населення в основному з метою самозахисту.
Одним з найбільш поширених варіантів комбінованої зброї, що мав широке застосування серед населення, переважно міського, — тростина-шпага. У руків’я звичайної палиці-тростини, яка слугувала опорою при ходьбі та, часто, була невід’ємним атрибутом в костюмі міщанина ("джентельмена"), вмонтовували клинок шпажного чи стилетного типу, який був схований у другій половині палиці, котра слугувала піхвами для нього, та, одночасно, могла використовуватись для бою в якості кийка як допоміжна зброя. Пік побутування таких тростин припадає на ІІ пол. 19 ст. — поч. 20 ст. Використовувались як готові клинки (перероблені шпажні чи багнетні) так і виготовлені спеціально. У фондах ЛІМ зберігається багато тростин-шпаг, як повністю комплектних, так і тільки їх бойових частин. Виконання самих клинків тростин-шпаг різноманітне – від витончених, прикрашених витравленими орнаментами, панопліями, написами, воронених фіолетовим чи коричневим воронуванням до простих, грубої роботи, виключно утилітарного застосування. Значною різноманітністю у декорі і матеріалі виконання вирізняються і власне самі тростини. За основу бралися різноманітні породи дерева, бамбук, навіть стовбур рогозу. Тростина-шпага № інв. З-1187 має дерев’яну, оббиту на 2/3 довжини залізом основу-піхву, пофарбовану в чорний колір, що усипана півкруглими голівками цвяхів, яка сама по собі має непогані уражуючі властивості і може слугувати т.зв. «зброєю лівої руки» при роботі в бою «з двох рук».
Іншим «додатком» до тростини часто слугував замаскований пістолет. Але цей варіант не набув такої популярності, як тростина-шпага, оскільки був технологічно складнішим у виготовленні і дорожчим.
Ще складнішою була комбінація "тростина-рушниця", ствол якої одночасно слугував власне тростиною. Приклад був атрофований (неповноцінний) і часто зводився до руків’я пістолетного типу. Тобто, по суті, зброя являла собою пістолет з дулом значної довжини. Для самооборони ствол такої довжини є більш ніж достатнім, тому є припущення, що така замаскована зброя використовувалась також і для браконьєрського полювання. (Наприклад, зйомний замок міг відділятись від ствола (З-????), опісля чого, враховуючи те, що приклад в даній рушниці, повністю вкритій ззовні коричневим лаком «під дерево», являє собою лише дещо викривлене потовщення, така зброя навіть з незначної відстані виглядає як звичайна палиця-тростина.)
У фондах ЛІМ представлено значну кількість тростин-шпаг та тростин-пістолетів. Цікавим є те, що екземпляри тростин-шпаг мають головку-руків’я переважно форми, наближеної до кулі, циліндра чи іншого тіла обертання на відміну від тростин-пістолетів, руків’я яких, виконані з металу, мають форму топірця чи сокирки і, при потребі можуть слугувати робочою частиною тростини при застосуванні її як ударно-дробильної (за умови округленої крайки леза повністю нівелюються рубаючо-ріжучі функції) чи рубаючо-дробильної зброї. Винятком у ряду тростин-шпаг з музейної колекції є тростина № інв. З-1494, у якої залізне руків’я, виконане у формі циліндра з заокругленими (півсферичними) торцями, розташоване перпендикулярно до власне тростини і являє собою варіацію на тему бойового молота, тобто ударно-дробильної зброї, а не лише руків’я-держака шпажного клинка. Щоправда, у якості ударно-дробильної зброї вона може використовуватись лише тоді, коли шпага і тростини поєднані в одне ціле. При оголеному клинку функції молота практично нівелюються і зводяться максимум до кастетних ударів.
Свого роду шедевром зброярської майстерності, що поєднує у собі холодну зброю колючої та ударно-рубаючо-дробильної дії, вогнепальну зброю та побутовий предмет є тростина-пістолет II пол. XIX ст.( № інв. З-1850), що має вигляд сокирки з довгим дерев’яним топорищем, у верхній зріз якого вмонтовано ствол з 8-а прямими нарізами калібру 11,3 мм. Замок капсульний, перероблений з кремінно-ударного, зберігає сліди воронування. Дульний отвір закривається латунною кришечкою. Ударна частина вкрита кружечками, таушованими латунню. Топорище роз’ємне, пустотіле. У торець верхньої частини вставлено клинок завдовжки 42,2 см. Нижній кінець топорища має 4-гранний шип. До музею екземпляр надійшов в 1940 р. з музею ім. Яна ІІІ.
Більш декорованою є тростина-пістолет XVIII ст. припущально німецької роботи (№ інв. З-2397). Руків’я має вигляд топірця розмірами 12,8 Х 4,8 см, насадженого на дерев’яне топорище завдовжки 117 см, прикрашене інкрустованим кісткою та перламутром орнаментом, де, зокрема виділяється зображення собак, що женуться за зайцями. У торці топорища – 4-гранний шип. Ударна частина латунна, обух у вигляді піраміди. Нижче від ударної частини у топорище вмонтовано пістолет з кремінно-ударним замком. Ствол круглий, калібру 10,3 мм, при казні 5-гранний. Спусковий гачок S-подібний.
До музею надійшов у 1940 р. з музею ім. Любомирських, якому був подарований у 1906 р. Ю. Скарбек-Боровським.

Схожим «сховищем» для зброї, і одночасно, предметом побуту, була парасоля. У фондах ЛІМ зберігається, на жаль, лише руків’я парасолі (З-1776), в яке вмонтований гнучкий кийок, виконаний з сталевого троса з напаяним округлим навершям. Тоді як тростина (палиця) підсвідомо ще може асоціюватися зі зброєю, такий ніби-то не загрозливий предмет як парасоля міг обернутися для нападника неприємним сюрпризом, причому решта комбінації (власне парасоля) могла слугувати для блокування ударів чи виконання інших прийомів бою. Парасоля як предмет, що часто є потрібен у дорозі, не могла не викликати у конструкторів зброї природного зацікавлення як об’єкт розробки ідеї її багатофункціонального застосування. У музеї також експонується парасоля (Тк-2938), руків’я якої виконане у вигляді нагайки, плетеної зі шкіри, що обгортається круг основи і фіксується шкіряним же ремінцем. Хоча нагайка і не зовсім зброя, а більш предмет ужитковий, проте її ефективне застосування в якості засобу самозахисту не може бути поставлене під сумнів.

Окремо слід розглянути тип комбінованої зброї, яка поєднує в конструктивно одному виробі властивості двох і більше типів зброї (переважно вогнепальної і холодної). Найбільш масовий (серійний) варіант — армійський, а саме рушниця як вогнепальна зброя у поєднанні з байонетом (багінет, багнет) як з холодною зброєю, у даній праці розглядатися не буде, оскільки ця тема широко висвітлена і опрацьована, а також тому, що, незважаючи на те, що цей варіант має найчисельніше виконання, по суті він конструкційно є лише окремим випадком з чисельного різномаїття комбінованої зброї.
Короткоствольна комбінована зброя, у якій холодна (клинкова) і вогнепальна складова частина змонтовані відкрито, у колекції ЛІМ представлена двома екземплярами.
Це пістолет (терцероль) з відкидним багнетом ( № інв. З-1900) бельгійської роботи, виготовлений у м. Льєж в І пол. XIX ст.
Ствол 8-гранний, калібру 14,1 мм, з двома короткими нарізами. Замкова коробка прикрашена травленим рослинним орнаментом, спускова скоба – умовним зображенням сонця. До музею надійшов в 1940 р. з музею ім. Яна ІІІ. Патент на пістолет з підпружиненим клинком (пістолет з багнетом) був виданий Джону Уотерсу 1781 року. Після натиску на захисну скобу спускового гачка пружина викидала невеликий (8 см) клинок стилетного типу, шарнірно закріплений на кінці ствола, в бойове положення, де він автоматично фіксувався підпружиненим штифтом. Даний пістолет можна датувати не раніше 1805 р., оскільки саме тоді шотландським священником Ф. Форсайтом було відкрито властивість солей ртуті (фульмінатів) детонувати від удару, що власне й стало поштовхом до відкриття й застосування нового типу замка — капсульного, який і є використаний в цьому пістолеті.
Також чудовим зразком комбінованої зброї є кинджал-пістолет (№ інв. З-2430), ймовірно французької роботи II пол. XIX ст. Два нагвинтні стволи калібру 10,8 мм розташовані по обох боках прямого двогострого однодольного клинка завдовжки 24,3 см. Кинджал має дві хрестовини, верхні кінці яких служать курками, а нижні — підстрижниками. Руків’я пістолетне, з двома рубчастими накладками білої кістки, під яким змонтовані механізми замків. Спусковий гачок утоплений в гніздо, з якого виходить при зведенні курків. Клинок позначений патентним клеймом „DUMOUIHLER BREVET”, стволи — серійним номером "387". Після двох пострілів курки займають положення, в якому вони функціонують як частини хрестовини, відповідно кинджал можна використовувати як повноцінну холодну зброю ріжучо-колючої дії (за винятком того, що зрізи стволів обмежують глибину колотої рани, оскільки при проникненні клинка в тіло слугують своєрідним упором-обмежувачем). Довгоствольна вогнепальна зброя, комбінована з холодною у фондах ЛІМ представлена двома екземплярами мисливських рушниць. В даному випадку багнет(як холодна зброя) є допоміжним засобом для рушниці(як вогнепальної зброї), призначеним для добивання дичини на полюванні.
Одна з них – мисливська рушниця (№ інв. З-2571) роботи паризького майстра Буйе (1715—1774 рр).
Ствол полірований, круглий, при казні оброблений на 12, а далі на 8 граней, зі срібною мушкою, калібру 14,9 мм. Знизу до ствола прикріплений плоский багнет завдовжки 55 см, заточений на 3 грані. Казенна частина позначена клеймом — дві схрещені гілки і літери "LС”. Механізм замка змонтований у коробці, курок проходить через її верхню грань. На бічній стінці є напис "BOUILLET PARIS/RUE TIQUETONE”, на іншій стінці — гравіроване зображення паноплії. Приклад 8-гранний, вигнутий, з рухомим на шарнірі затильником і зеленою оксамитною подушкою. Спусковий гачок виходить із гнізда при зведенні курка. Рушниця має футляр коричневої шкіри, що оберігав її від ушкоджень при транспортуванні.
Входила до складу Пшеворського арсеналу. До музею надійшла в 1940 р. з музею ім. Любомирських.
Публікації: Katalog broni w muzeum imienia Lubomirskich. Lwуw, 1876, s. 62.
Katalog wystawy "Bron mysliwska XVI—XIX w. ze zbiorow Lwowskiego muzeum Historycznego. Kielce, 1995, s. 50.
Друга мисливська рушниця (№ інв. З-2670) виготовлена у сер. ХІХ ст. Її ствол круглий, калібру 19,7 мм, в казенній частині вибраний трьома доріжками. Зісподу прикріплено відкидний 3-гранний багнет. Замок перероблений з кремінно-ударного, з витравленим рослинним орнаментом. Прибор залізний. Приклад зі "щокою”, прикрашений рельєфно різьбленими зображеннями квітки і рослинного орнаменту .До музею надійшла в 1940 р. з музею ім. Яна ІІІ.
Публікації: Katalog wystawy "Bron mysliwska XVI—XIX w. ze zbiorow Lwowskiego muzeum Historycznego. Kielce, 1995, s. 62.

Окремо слід розглянути варіанти комбінованої зброї, у яких поєднуються властивості двох і більше типів холодної зброї. На відміну від поширених багатофункціональних видів, таких як алебарда (яка поєднує у собі спис, сокиру і гак), моргенштерн (шипована булава зі списом ) та інших, де уражуючі елементи різного характеру поєднані стало і відкрито, у даному варіанті комбінованій зброї щонайменше один із уражуючих елементів є прихованим (маскованим).
Характерним представником вищеназваного варіанту є палиця бойова XVIII — поч. XIX ст. (З-3121).
Палиця має дерев’яне ратище, яке вгорі розширюється, утворюючи голівку, на яку надягнена гільза з 38-ма шипами. Торець голівки оббитий залізом і має отвір для виходу кинджала, що знаходиться у голівці. Клинок прямий, довжиною 18 см, обосічний, з обабічним ребром, позначений клеймом WINTER. На нижню частину клинка наварені дві плоскі пружини, які стопорять клинок у бойовому положенні, у яке він виходить під дією інерції. Ратище має залізну гарду, що складається із щитка, передньої та 4 бокових дужок, що зливаються кінцями з нею. Передня дужка має перстень. Гриф дерев’яний, рубчастий по горизонталі. Вся дерев’яна частина палиці складається з двох поздовжніх половин. До музею палиця надійшла у 1940 р. з музею ім. Яна ІІІ, яким була куплена у 1912 р.

Іранські списи. Спис. Іран. XVIII ст.
Сталь, золото, латунь, дерево, оксамит, шовк; куття, золочення, різьблення, чеканка.
Дз 239,3, Д нагвинченої частини 141,1, Д великого пера 73,5, Д малого пера 19,7, Ш грані 1,7 (см).
Перо 4-гранне, з долом на кожній грані. Нижня частина у вигляді ажурної коробочки. Ратище — сталева трубка, обгорнута позолоченою латунню, прикрашена чеканним орнаментом. Посередині ратища між двома кільцевими вінчиками — гладка поверхня. Нижня частина ратища нагвинтна, має спис, що ховається у верхній частині, подібний до основного, але коротший. У верхній частині ратища — китиця зеленого шовку. На нижньому кінці орнаментовані поля чергуються з гладкими, прикрашеними витисненими 8-кутниками. Основне перо має дерев’яний футляр, обтягнений червоним оксамитом. На його кінцях позолочені наконечники, декоровані ажурним рослинно-тваринним орнаментом.
Обидва списи були на озброєнні особистої охорони персидських шахів.
№ інв. З-1382, З-1339. До музею надійшов у 1940 р. з музею ім. Любомирських.
Публікації: Katalog broni w muzeum imienia Lubomirskich, Lwow, 1876, s. 41. 

Можливо Кутар.
1. Запальник артилерійський. XVIII ст. 
Сталь, дерево; куття, різьблення. 
Дз 201, 2, Д пера 20, Д гаків 13, Ш пера 4, ДІМ 3 (см).
Перо кинджалоподібне, з обабічним ребром. Тулія 2-лопатева, з лопатями на 1 загвіздку. Верхня частина потовщена, служить основою пера, має два плоскі вигнуті гаки. Кінці гаків у вигляді стилізованих пташиних голів, роздвоєні, з гвинтами для затискання гноту. Ратище дерев’яне, кругле.
№ інв. З-1374. До музею надійшла у 1940 р. з музею ім. Яна III, яким був куплений у 1913 р. у В. Ружицького.